Запрошуємо 05.06 о 15:00 на відкриття виставки Олександра Бабака «30 років потому — проєкт Некрополь»
05 червня 2021
Галерея «ЧервонеЧорне»
Олександр Бабак
30 РОКІВ ПОТОМУ
Проєкт НЕКРОПОЛЬ.
На виставці представлено живопис — частину виставкової експозиції проєкту «НЕКРОПОЛЬ» (О.Бабак, О.Бородай), Державний Український Музей Образотворчого Мистецтва, 1991 р. (Зараз Національний Художній Музей України).
Проєкт став результатом мистецько-дослідницької роботи по вивченню об’єкту на території України, що поступово припиняє своє фізичне існування.
Місцем досліджень Олександра Бабака та його колег стало одне з численних «мертвих» сел (с. Лейкове, Полтавська обл., Україна), яке на той час уже понад 40 років покинули мешканці за багатьох причин. Спостерігаючи різні стадії його руйнування, Олександром було створено декілька проектів. На різних етапах темами досліджень були: старе дерево — проект «Некрополь» в Державному музеї українського образотворчого мистецтва УРСР (1991 р). Виставковим матеріалом для нього були каркаси дахів сільських хат, сволоки, віконниці, лудки, елементи ткацьких верстатів тощо. Проект «Житло — скульптура, скульптура — житло» (1997 р.) — це створення об’єктів з саману за прикладом побудови сільської хати-мазанки. До роботи над цим проектом були залучені місцеві жителі, які за кресленнями О. Бабака робили каркаси для них, зібрали толоку для виготовлення саману. Проект «Килим — автопортрет» (1998 р.). Складається з двох картонів до килима «Автопортрет з Тамарою» (150 x 600 см та 250 x 150 см).
Проект відтворював орнаментальне наповнення вишивок цього регіону та передбачав виконання в матеріалі за цими картонами місцевими майстринями. Проект «Парсуна» (1999 р.). Базувався на віднайдених в тому ж «мертвому» селі фотографіях колишніх мешканців. Це десять реконструкцій постатей, більше ніж два метри заввишки кожна, надрукованих на прозорих плівках.
Всього на території цього об’єкту Олександром створено більше десяти проектів. У спостереженні за тим, як поступово зникає це село, роботи відтворювали його в іншому вимірі — в площині художніх реконструкцій.
Виставка: ГЕОТЕКСТИ, Анна Миронова
12 вересня 2020
Галерея «ЧервонеЧорне»
Ідея різнорівневості закладена в поняття «морфоструктура». Це зв’язок складових частин цілого – великих нерівностей рельєфу: гір, западин, водних глибин. Вигідне поєднання цих чинників лежить в основі вибору місця. Міста не виникають будь-де. Це розумієш на прикладі Канева.
Тут одночасно і відчуваєш земне тяжіння, і віриш у реальність левітації. Перебуваєш рівно посередині, тобто почуваєшся звичайною людиною у звичайних умовах. У дуже комфортних тобі масштабах пейзажу. Особистість, з якою асоціюється місцевість, пов’язані з нею «намолені» місця, здатні гіперболізувати в уяві саме середовище. Подібно до того, як вода у храмі більше, ніж вода, і хліб більше, ніж хліб, – звичні морфоструктури у свідомості набувають мегамасштабів. Гора, що над рікою, сягає висот найвищих гір, глиби́ни ж самої ріки – найбільших океанічних западин.
Artist Talk у Каневі
21 вересня 2019
Галерея «ЧервонеЧорне»
В галереї «ЧервонеЧорне» відбулася творча розмова з учасниками Канівського міжнародного скульптурного симпозіуму. Цього року п'ять художників узяли участь у проєкті «Грані» та просто зараз працюють над новими роботами для скульптурного парку в Каневі. У рамках artist talk резиденти поділяться власними ідеями майбутніх скульптур, розкажуть про процес їхнього втілення.
Учасники artist talk: Олександр Дяченко (Україна), Йошіо Яги (Японія), Вінсент Бьюфілс (Франція), Роланд Хефт (Німеччина), Ніколас Воейков-Еренс (Канада).
ЧервонеЧорне внесли в міжнародну базу даних арт-резиденцій Transartists
21 грудня 2020
Раді повідомити, що нашу резиденцію ЧервонеЧорне додано до онлайн-бази резиденцій TransArtists.
Наш профайл можна знайти у переліку за цим посиланням. Профайл містить всю інформацію і умови по проведенню арт-резиденцій для художників і скульпторів, а також анкету для участі в резиденції.
На основі зібраної інформації робоча група ініціативи Заправка* підготувала ретроспективний текст про українські резиденції, з яким можно ознайомитись тут — transartists.org.
*«Заправка» — це спільна ініціатива Українського інституту, House of Europe та Українського культурного фонду, що має на меті підсилення спроможності українських мистецьких резиденцій до міжнародної співпраці.
Цього року спільно з міжнародною платформою DutchCulture | TransArtists команда «Заправки» зібрала інформацію про українські мистецькі резиденції.
Виставка: Арт-резиденція та скульптурний симпозіум
28 вересня 2019
Галерея «ЧервонеЧорне»
В Каневі відбулося відкриття виставки мистецького об’єднання ЧервонеЧорне за результатами арт-резиденції та Канівського міжнародного скульптурного симпозіуму 2019 року.
Дев’ять художників із України, Канади, Японії, Франції та Німеччини упродовж кількох місяців працювали над трьома мистецькими проєктами – саме вони склали основу експозиції галереї та оновленого скульптурного парку.
Художники: Влада Ралко (Україна), Володимир Будніков (Україна), Олександр Бабак (Україна), Ніколай Воейков-Еренс (Канада), Олександр Дяченко (Україна), Людмила Мисько (Україна), Йошіо Яги (Японія), Вінсент Бьюфілс (Франція), Роланд Хефт (Німеччина).
Міненко
з 16 по 26 травня 2019
Будинок художника
Масштабна персональна виставка відомої української художниці, лауреатки Премії імені Василя Стуса, учениці Тетяни Яблонської та Данила Лідера.
Любов Міненко відома світу вже не одне десятиріччя. Мистецтво художниці сягнуло обріїв європейського рівня. Її полотна прикрашають стіни художніх галерей та інституцій в Англії, Франції, Німеччині, США, Канаді, Японії, Хорватії. Сьогодні одна з найбільших колекцій творів Любові Міненко перебуває в мистецькому об'єднанні «ЧервонеЧорне» в Каневі, що разом із музейними творами стане основою експозиції в Національному музеї «Київська картинна галерея».
Міненко
з 9 по 24 лютого 2019
Національний музей «Київська картинна галерея»
Масштабна персональна виставка відомої української художниці, лауреатки Премії імені Василя Стуса, учениці Тетяни Яблонської та Данила Лідера.
Любов Міненко відома світу вже не одне десятиріччя. Мистецтво художниці сягнуло обріїв європейського рівня. Її полотна прикрашають стіни художніх галерей та інституцій в Англії, Франції, Німеччині, США, Канаді, Японії, Хорватії. Сьогодні одна з найбільших колекцій творів Любові Міненко перебуває в мистецькому об'єднанні «ЧервонеЧорне» в Каневі, що разом із музейними творами стане основою експозиції в Національному музеї «Київська картинна галерея».
Фотозвіт / 08.02.19 →
Простори, Анна Миронова
з 17 травня по 30 червня 2019
Галерея «ЧервонеЧорне»
Простори — велике узагальнююче, абстрактне. Вони неосяжні та незбагненні, це абсолютний простір Всесвіту і простір в людині. Простір в людині — це простір пам’яті, що сягає часів «творення речей».
У звичайному розумінні, простір — це вмістилище, у якому розташовані предмети, та відбуваються дії. Звичайно, ми усвідомлюємо його, як тривимірний евклідовий варіант. Образно кажучи — це своєрідна театральна сцена, на якій відбувається послідовний, безперервний ряд подій, розігрується грандіозний Вселенський сюжет за сценарієм. Його ми сприймаємо в часі, в такій невловимій його точці, як «зараз». У фактично не існуючий точці між здійсненим і майбутнім. Можливо, саме тут, на стику, між «було» і «буде», народжується простір, що характеризує людину як таку — здатну творити.
Рапопорт-Бабак Канів
з 21 лютого по 19 березня 2019
Національний музей Тараса Шевченка
Мета проекту — показати трансформацію образу міста Канів у полотнах художників різних поколінь, які оспівують красу його краєвидів зі схожою пристрастю; дослідити тему пейзажу як мистецького явища крізь творчість двох митців, які є класиками у своєму часі.
Художники працювали тут у різні часи. Борис Рапопорт був у Каневі в 40–60-х роках — проект містить переважно його студентські канівські роботи. Олександр Бабак перебував на канівській практиці у 1979 році. Крім робіт, створених тут упродовж останніх чотирьох років, представлена одна студентська канівська робота Бабака — пейзаж «Рілля». Він постає єднальним смисловим елементом проекту і є чи не єдиним полотном, що залишилося в автора зі студентських часів.
Фотозвіт / 21.02.19 →