В Берліні відкрилася виставка «Обличчя ока» під кураторством Влади Ралко

У цьому проєкті кураторка Влада Ралко досліджує поняття «бачення» та відповідальності людини перед обличчям соціокультурних катастроф. «Вибрані висловлювання митців, зроблені не лише в періоди близьких і далеких, холодних і гарячих воєн, але й там, де етика, політика та культура є єдиним можливим ґрунтом для появи людського бачення. По суті, людське існування утримує сітківка ока, тендітна координатна сітка, яка потребує оновлення знову і знову», – пише Влада у концепції виставки.

На виставці представлені роботи Володимира Будникова, Юрія Лейдермана, Влади Ралко, Дітера Рукгаберле та Бернгарда Воґта. Виконавчими кураторками виступили Тетяна Стась та Валерія Плєхотько.

За словами кураторки, найбільш ранні роботи на виставці «Обличчя ока» – дві літографії Дітера Рукгаберле 1958 року, періоду «до стіни». Найновіші – роботи Юрія Лейдермана і цикл Володимира Буднікова 2024 року. Лінорити Бернгарда Воґта створювалися у 80-х, коли добудовувалися останні ділянки Муру.

Так описує Влада Ралко Дітера Рукгаберле та присутність його робіт в експозиції: «Дітер Рукгаберле – берлінський художник, класик, діяч і куратор. Його чорна "смоляна" скульптура стала ключем і початком міркувань про можливу виставку. Але у 2022 я ще не знала, що зрештою він буде представлений саме таким чином, у множині часів, зі своїми літографіями, створеними ще "до муру", та майже останнім живописом 2016 року – воєнного року в Україні. Про Рукгаберле можна багато прочитати в мережі, є його великі інтерв’ю, тому я не буду про факти, бо він був відомою фігурою та багаторічним директором Берлінського Кунстгалле. Але натомість хочу зауважити ту межу, з огляду на яку побудовано його ранні та пізні роботи – балансування на краю, де життя та смерть ще або вже нероздільні. В літографіях є дихання Рембрандта, коли світло вимальовує тему. Але є і Кафка, і Гойя, і Бруно Шульц, і Мирослав Ягода».

Рецензії та огляди:
Стаття Костянтина Дорошенко
LB
Kyiv Daily