У Познані відкривається “A Possible Home” — виставка про домівку, втрати й силу мистецької спільноти

У самому серці Познані, на Старому Ринку 23/1, 6 грудня о 18:00, відкриється виставка A Possible Home — розмова про те, що сьогодні означає “дім”. У просторі незалежної галереї та студії плакатиста Шимона Шиманкевича зустрінуться художники з Білорусі, Польщі та України, яких об’єднує творчий зв’язок із містом Познань.

Проєкт занурює глядача у складну емоційну топографію воєнного досвіду, вимушених переїздів, розривів і втрат. Та поруч із болем інші, не менш важливі смисли: адаптація, співіснування, пошук нової опори, створення спільнот. 

Учасники виставки: Януш Балдига, Володимир Будніков, Єва Дацько, Андрій Достлєв, Лія Достлєва, Стефан Фіцнер, Ола Корбанська, Олексій Луньов, Волга Маслоуска, Вітольд Моджеєвський, Влада Ралко, Сергій Шабохін, Шимон Шиманкевич та Раман Трацюк. Кураторка проєкту — Зофія Нич.

“A Possible Home” — це запрошення переосмислити, що робить місце домом, і як мистецтво допомагає пережити зміну координат у власному житті.

Нижче наводимо кураторський текст Зофії Нич:

Можливий дім 

Можливий дім — це колективна мистецька оповідь про досвіди, пов’язані зі зміною місця проживання.

На виставці представлено роботи сучасних художниць і художників різних поколінь з Білорусі, Польщі та України, для яких Познань у певний момент стала спільною точкою на мапі. Виставка розкриває значення місць: тих, що стали домом з власного вибору чи з примусу, а також тих, які були покинуті.

Можливий дім може розумітися як дім, який може відбутися — дозволений; тут поняття «могти» поставлено в опозицію до «хотіти». У цьому підході виставка демонструє різні способи осмислення того факту, що ми живемо в часи великих змін, що наш світ перебуває у стані війни, а близькість смерті знову стає темою сьогодення.

У представлених на виставці роботах щоденна воєнна риторика поступається місцем глибокому, чутливому висловлюванню, у якому особисті, інтимні досвіди поєднуються з мовою мистецтва та культури. З цього поєднання постає універсальна рефлексія щодо стану сучасного світу перед обличчям змін.

Ця рефлексія відкриває простір для художніх дій, що набувають політичного виміру, виявляючи неочевидні зв’язки між усталеними значеннями (Volodymyr Budnikov, Szymon Szymankiewicz, Raman Tratsiuk). Представлені роботи досліджують взаємини між соціальним і приватним (Sergiey Shabohin, Volha Maslouskaya), а фіксації насильства поєднуються в них із пошуками стратегій виживання, турботи та внутрішньої свободи.

У досвіді порожнечі художниці й художники намагаються знайти місце між правдою та її імітацією; між тим, що відоме, і тим, що недоступне або втрачене. Вони вказують на момент, коли минуле перестає існувати, а можливість нового залишається непевною (Ewa Dacko, Stefan Ficner). Вони досліджують реальність і дисонанс між уявленим і видимим, використовуючи тіло та його межі як інструмент пізнання (Vlada Ralko, Janusz Bałdyga).

У своїх роботах, присвячених образу емігранта, вони розкривають стереотипи та напруження, які проявляє погляд Іншого та погляд на Іншого (Lia Dostlieva, Andrii Dostliev, Alexey Lunev). У «можливості дому» вони також бачать простір, що відкриває наратив, який дає змогу мислити про нове майбутнє й підкреслює важливість формування спільноти в чужому ландшафті (Ola Korbańska, Witold Modrzejewski).

Але наскільки дім, що стає можливим деінде, може бути справді власним?

Різнопланові за формою роботи — від графіки до нових медіа — тонко вловлюють культурні коди, створюючи наратив про втрату, тугу та формування колективної турботи. Можливий дім — це простір художнього діалогу, у якому мистецтво стає медіумом інтеграції та порозуміння — як процес метафоричної деконструкції старого і побудови нового.

Zofia Nycz

Старт експозиції: 6 грудня 18:00, Stary Rynek 23/1, Poznań