Історія культового крісла SITZMASCHINE
Photo credits: Roman Klementschitz, Wien - Sanatoriumpurkersdorf
Архітектор: Йозеф Гоффман (Josef Hoffmann)
Рік: 1904–1905
Локація: Пуркерсдорф, Відень, Австрія
Архітектор реконструкції: Леопольд Бауер (Leopold Bauer)
Періоди будівництва: 1904–1905
Реконструкції: 1926, 1995, 2003
Поверховість: 3
Історія
Санаторій у Пуркерсдорфі був зведений у 1904–1905 роках архітектором Йозефом Гоффманом — учнем Отто Вагнера. Цей проєкт став одним із перших кроків до формування сучасної австрійської архітектури. Будівлю, замовлену промисловцем Віктором Цукеркандлем, вважають ключовим твором кубістично-геометричної фази віденського модерну завдяки її чіткому плануванню та конструктивній простоті.
Цукеркандль, генеральний директор Сілезького залізоробного заводу в Глівіце, придбав цю ділянку за межами Відня у 1903 році як «мінеральний курорт з лікувальним парком», на території якого були термальні джерела. У санаторії застосовували мінеральні ванни, терапевтичний масаж і фізіотерапію. Простір будівлі, наповнений тишею, світлом і повітрям, з мінімальним орнаментом, був покликаний сприяти лікуванню новітніх на той час недуг — нервозності та істерії.
Оригінальні меблі для санаторію були виготовлені Віденськими майстернями, до діяльності яких був безпосередньо залучений Гоффман. У 1926 році, всупереч його волі, архітектор Леопольд Бауер надбудував ще один поверх, що порушило первісний художній задум. Після смерті Віктора Цукеркандля у 1927 році санаторій перейшов у спадок його родичам. Бізнес продовжувався з перемінним успіхом, однак після аншлюсу 1938 року, внаслідок процесу аріїзації, сім’я втратила майно. Під час Другої світової війни будівля використовувалася як військовий госпіталь, а в 1945 році була реквізована радянськими окупаційними військами.
Дизайн
Архітектура санаторію базувалася на чіткому функціональному поділі, що відповідав трьом основним зонам:
• фізіотерапія;
• простір для відпочинку та спілкування пацієнтів;
• спальні приміщення.
Кожен рівень будівлі мав симетричну структуру з центральним коридором. Гоффман прагнув до раціональної організації простору, щоб мешканці могли легко орієнтуватися й комфортно переміщатися між зонами лікування, відпочинку та харчування.
Простота планування доповнювалася скляними перегородками у коридорах, що створювали відчуття відкритості й прозорості. Крім лікувальних кімнат, санаторій мав читальні зали, кімнату для гри в карти, кімнату з настільним тенісом, більярд.
Гоффман свідомо уникав будь-яких історичних або архітектурних алюзій, які могли б пов’язувати будівлю з традиційними стилями. На момент її створення вона не мала аналогів. Мистецтвознавець Людвіг Хевеші зазначав, що гармонійний екстер’єр будівлі не був порушений колонами, фронтонами чи орнаментами. Декор обмежувався стриманими смугами синьої та білої плитки навколо вікон, а традиційний гостроверхий дах замінили на плоский. Конструкція виконана із залізобетону, що на той час було надзвичайно новаторським рішенням.
Будівля — це біла прямокутна форма з чіткими входами, що формують кубічну структуру фасаду. Ритмічне розташування вікон підкреслює стриманість і гармонійні пропорції. Геометричний мотив простежується в усьому — від фасаду до інтер’єру. Санаторій у Пуркерсдорфі вважають першою громадською будівлею з залізобетонною конструкцією. Простота архітектурної мови поєдналася з технічними інноваціями, створюючи нову форму вираження, особливо помітну у дизайні сходів та їдальні.
Матеріали та інтер’єр
Геометричний принцип проекту продовжився в оформленні інтер’єру: у формах меблів, орнаменті підлогової плитки, розташуванні балок та білих кубічних стільців із подушками. Стандартизація та повторення форм створювали гармонійне середовище, вільне від візуального перевантаження. Висота дзеркал, дизайн освітлення, сходів та меблів були ретельно продумані для забезпечення зручності пацієнтів. Декор використовувався мінімально — як у зовнішньому вигляді, так і в інтер’єрі панує стриманість і функціональна логіка. Гоффман прагнув до гігієнічної чистоти та архітектурної тверезості, що відповідало духу модерну й створювало простір, у якому поєднувалися мистецтво, комфот і лікування.
Sitzmaschine
Одним із найвідоміших елементів меблювання санаторію Purkersdorf є крісло «Sitzmaschine», розроблене Йозефом Гоффманом у 1905 році спеціально для цього проєкту. Назва з німецької дослівно перекладається як «машина для сидіння», що повністю відповідає його концепції — поєднанню функціональності, раціональності та геометричної чистоти форм.
Крісло було створене в межах діяльності Віденських майстерень (Wiener Werkstätte) — спілки художників і дизайнерів, заснованої Гоффманом і Коломаном Мозером у 1903 році. Sitzmaschine стала одним із найяскравіших зразків нової естетики модерну, яка відкидала надмірну декоративність історичних стилів на користь простоти, логіки й конструктивної чесності.
Конструкція крісла виготовлена з букового дерева, з елементами, які підкреслюють механічну функціональність. Бічні панелі утворюють чіткі прямокутні контури, а підлокітники завершуються колами, через які проходять дерев’яні стрижні, що дозволяють регулювати нахил спинки. Таким чином, «Sitzmaschine» має елементи, схожі на механізм, але водночас залишається елегантним і пропорційним предметом інтер’єру.
Оббивка сидіння та спинки виконувалася з тканини або шкіри, часто в однотонному або смугастому візерунку, що узгоджувався з іншими елементами інтер’єру санаторію. Форма крісла підпорядкована геометрії всього проєкту: воно базується на кубічних і прямокутних модулях, повторюючи візуальні мотиви архітектури.
Філософія цього предмета відображає головну ідею Гоффмана — тотальність дизайну (Gesamtkunstwerk): коли архітектура, меблі, предмети побуту та декоративні деталі створюють єдиний естетичний простір. Sitzmaschine не лише функціональний об’єкт, а й маніфест нової епохи — перехід від декоративного модерну до раціоналістичного дизайну XX століття.
У подальшому це крісло стало іконою раннього модернізму. Його серійне виробництво здійснювали Wiener Werkstätte та пізніше фабрика J. & J. Kohn, що зробило його доступним поза межами санаторію. Сьогодні оригінальні екземпляри Sitzmaschine зберігаються в музеях Відня, Нью-Йорка та Лондона, вважаючись знаковими творами дизайну початку ХХ століття.
SCHEBENTWOOD спільно з Yurii Stashkiv Foundation організували цю подію, щоб поділитись думками та розповісти більше про мистецтво у вигляді предметів. Їх значущість та вплив на формування та сприйняття світу навколо.
SCHEBENTWOOD – компанія, яка працює з предметами віденської сецесії та модернізму, формує приватні колекції, надає послуги з художньої реставрації та консультації по предметах цього періоду.
Yurii Stashkiv Foundation – це обʼєднання мистецько-соціальних платформ, які працюють заради творення, промоції та збереження мистецтва.
Виставка проходить за адресою, с. Зимна Вода, вул.Яворівська 48, PROSTIR, бокс №6. Щовихідних з 13 грудня до 25 січня. Години роботи: 12:00-18:00.