Олександр Бабак

Олександр Бабак – сучасний український художник, який розробляє глибоко персональний і водночас історично насичений стиль, зосереджуючись на культурному ландшафті України, його символах та фольклорних образах. Його мистецтво глибоко закорінене в досвіді сільського життя та міфології, де сільска культура постає центральним мотивом. Народившись у Києві, Бабак працює тут і у Великому Перевозі на Полтавщині, що є для нього важливим джерелом натхнення.

"Бабак показує свої роботи, не показуючи себе, відмовляючись від себе - він робить диво, звертаючись до джерел слов'янського світу, вносить його в контекст сучасного українського мистецтва".

– Олена Ягодовська
мистецтвознавиця, галеристка

Закінчивши Республіканську художню школу ім. Т. Г. Шевченка, а згодом і Київський державний художній інститут, Олександр приєднався до Національної спілки художників України, ставши частиною значущої української мистецької спільноти. В художньому інституті його викладачами зі спеціальності були Микола Стороженко та Вилен Чеканюк.

Творчість Олександра Бабака охоплює кілька десятиліть і численні проєкти як в Україні, так і за кордоном. Протягом своєї кар'єри художник співпрацював з багатьма провідними українськими галереями, що сприяло не лише популяризації його робіт, але й подальшому формуванню його мистецької мови та самобутнього стилю.

Тривалим та плідним періодом у творчості художника, який триває і досі, стала співпраця з фундацією Юрія Сташків «ЧервонеЧорне» (в минулому – творче об’єднання «ЧервонеЧорне»). Робота в резиденції «ЧервонеЧорне» почалася у 2010 році. Саме тут, в Каневі, були реалізовані великі живописні серії, такі як «Канів», «Рікою», «Місцеві». Також, художник є візіонєром, невідємним учасником процесу формування простору скульптурного парку, який виріс по ітогах Канівського міжнародного скульптурного симпозіуму, ще одного багаторічного проекту фундації «ЧервонеЧорне». Окрім живопису, Бабак використовав плідно цей час для експериментів з техніками й формами, як-от фотографія, офорт, задля втілення своїх ідей у дрібніших форматах. Його роботи стали медитацією та відображенням самобутності української культури, а масштабні полотна акцентують увагу на зв’язку з природою та історією. 

Його проект "Рікою", натхненний малюнком Шевченка «Коло Канева», є винятково важливим і символічним. В основі проекту лежить подорож митця Дніпром, яка перетворюється на філософський шлях до джерел культури. Цей проект, частина мистецької резиденції "ЧервонеЧорне", реалізованої за підтримки Українського культурного фонду, віддзеркалює художні пошуки Бабака – від звернення до фольклорної спадщини до візуалізації загальних тем втрати, самотності та змін.

«Ніколи не думав, що я візьмуся за вшанування якихось постатей. Це вперше. Потрібно подивитися на Шевченка не як на кумира, а як на звичайну людину. Більше того – подумати, який ти сам. Якщо хочеш присвятити комусь роботу – присвяти її собі. Тоді не схибиш. Коли робиш щось для себе, то не намагаєшся створити «красиво» чи «заумно». Нікуди не дінешся, доведеться робити правду.

Мені не складно відійти від культу Шевченка, бо справжнє присвячення йому я ніколи й не планував робити. А от присвятити річ собі й кожному з нас – це добре», каже автор. (цю цитту можна зробити врізкою)

Серія «Рікою» є яскравим прикладом його здатності передавати плинність часу та містичний зв’язок з українським ландшафтом. Проект почався з поїздки від Києва до Канева разом із командою документалістів, які фіксували подорож на фото та відео, занурюючи глядача в поетичне дослідження образу річки. Ця серія стала не просто художнім задумом, а й роздумом про невідворотність змін та циклічність життя, яку уособлює Дніпро. Персонажі, як-от символічний Перевізник, відображають трансформації культури й роздум над життям і смертю, властиві українському міфу.

Також значущим проектом Бабака є «Некрополь», що вперше був представлений у 1991 році й відтоді неодноразово експонувався. Це серія картин про зникле село Лейків, яке стало відображенням «мертвого» українського села, що, однак, продовжує надихати і живити мистецтво. Проект символізує крах радянської колективізації, котра знищувала села та їхніх жителів. 

Експозиція виставки Олександра Бабака «30 років потому – проєкт Некрополь», 2021. Галерея "ЧервонеЧорне".